зужитий

зужитий: -а, -е, розм.

1) Дієприкм. пас. мин. ч. до зужити.

2) у знач. прикм.Використаний повністю, до кінця; який довго був у вжитку; старий. || Який утратив виразність унаслідок частого повторення; банальний, затертий (про слово, вираз, художній засіб і т. ін.). Зужитий епітет.

Игры ⚽ Поможем сделать НИР

зужитий — дієприкметник розм … Орфографічний словник української мови
зужиткований — а, е, розм. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до зужиткувати. 2) у знач. прикм. Те саме, що зужитий 2). Зужитковані словесні штампи … Український тлумачний словник
банальний — 1) (який утратив виразність, набрид через часте повторення), стертий, у[в]тертий, зужитий, зужиткований 2) (неориґінальний, надто звичайний, позбавлений свіжости, своєрідности), плаский, неориґінальний, тривіяльний книжн … Словник синонімів української мови

Словари и энциклопедии на Академике